Портал Українського Націоналіста

П'ятниця, 05 червня 2020

Український народе! Друзі та побратими націоналісти! 5 березня минає 65 років, як під містечком Білогорща на Львівщині у нерівному бою з московсько-большевицькими окупантами НКВДистами загинув Роман Шухевич.

Вбивство російського ліберального опозиціонера Нємцова здійснене за особистим наказом Путіна і має на меті залякати росіян перед ймовірними виступами проти режиму. Наступним кроком Кремля став ввід внутрішніх військ РФ до Москви з метою остаточно зтероризувати протипутінську опозицію та рядових громадян.

П’ятнадцять років тому останні захисники Грозного змушені були покинути столицю Чечні. Грозненський прорив став початком кінця Ічкерії, останнім боєм бунтівної столиці. Після цього бою Грозний незабаром здався і ніколи більше не був ареною бойових дій.

Підготовка наступу на Маріуполь, кривавий теракт в Харкові, поголос в мас-медіа про  можливість розв'язання Путіним до ядерної війни — короткий опис тих жахіть до яких вдається режим кривавого карлика Путіна.

Днями неприємного розголосу серед інтернет-спільноти набрала презентація книги про Майдан авторства продажної медіа-курви Соні Кошкіної (Мандавошкіної) та участь в цій презентації одіозних персонажів із колишньої Партії Регіонів. Мовляв, щоб охопити всю глибину подій Майдану треба дати висловитися всім сторонам тих подій.

Є така професія: Україну продавати. Ганебна і ница справа. Але прибуткова. Продажні кремлівські суки і досі комфортно почувають себе в Україні. Ну, трішки посадили, а потім ніби й відпустили головного підараса Луганди Сашу Єврємова.

Вони назавжди залишаться в нашій історії та пам'яті народу. Небесна Сотня — це нескорені патріоти України, що загинули на національно-визвольному Майдані борячись проти диктатури донецького зека Януковича.

Не будемо  детально вдаватися в аналіз Мінських угод. Про це написано чимало. Попробуємо лише викласти інтернет-загалу тези, які треба пам'ятати, як «Отче наш».

Після всіх історичних випробувань українці вже ніколи не будуть рабами. Ні зовнішнього окупанта в особі масквабаду, ні рабами тупих чиновників, партійно-політичних мінілідерчуків, ні рабами власної уяви про «Національного Месію», який нас порятує, а ми будемо спати та пити горілку.

«Жаба» — найстрашніший та найлютіший український звір. Вона, як почне давити нашого хлопа то той і їсти не годен, і сон втрачає. А коли йдеться про політику то дурисвітства і глупоти, якої може натворити задавлений жабою доморощений політикан і «штатний патріот» іноді уявити важко в найхворобливішій уяві.