Портал Українського Націоналіста

Неділя, 27 вересня 2020

Як відомо, 26 жовтня 2014 року відбудуться дострокові вибори до Верховної Ради.

Чим стануть вони для нашого Івано-Франківська парадом потішних кандидатів, чорнопіарним дурисвітством, взаємним протистоянням політиків, що утотожнюють себе з державницько-патріотичним табором, чи все таки громадська думка містян, активних громадсько-політичних середовищ і діячів спрямується у конструктивне русло — обрання людини діла, не пустопорожнього обіцяльника чи псевдопатріота, того хто своєю допомогою громаді щось конкретно зробив для народу, відбувся, як самодостатня особистість? Того хто протистояв місцевим корумпованим чиновникам і продажним мєнтам? Хто врешті вже отримав один раз беззаперечну довіру Франківців, і можливо, в різкій і не всім прийнятній спосіб (але в нас час інакше не можна) поставив на місце у ВР роздуту останнім із Януковичів мильну бульку під назвою Ляшко?

Ми не будимо юлити. Середовище ОУН підтримувало і буде підтримувати Олександра Леонідовича Шевченка. Так було і в 2012 році, коли в Центрі патріотичного виховання молоді ім. Степана Бандери наш сивочолий побратим, оуніаець часів Бандери і Шухевича, Ілля Сливінський благословив Шевченка на депутатство, і коли у своє 88 ліття пан Ілля 20 травня цього року на своєму родинному обійсті в Микитинцях, де він відкрив в 2007 році перший на території Франківської міськради пам'ятник Степану Бандері, вдруге  від імені ОУН разом з побратимами підтримав Шевченка кандидатом до парламенту.

Робив це сивочолий патріот не за якісь блага чи розкоші, бо таких на схилі літ не потребує, а своє життя, як і вся його родина, склали на вівтар служіння Україні в лавах ОУН і УПА. Так чинив Ілля Сливінський бо крізь призму прожитих років бачить у Шевченкові саме ту людину, яка потрібна місту як представник в парламенті.

Шевченко не виступає на мітингових трибунах, не рве на собі вишиванку на Вічевому Майдані Івано-Франківська обдурюючи людей, як це роблять відомі в місті урядники і депутати, що після палких мітингових промов розробляють і втілюють схеми земельного дерибану і незаконної тотальної забудови міста. Тих горе-патріотів, що маючи більшість в міській раді впродовж багатьох років, під різнокольоровими партійними знаменами довели Франківськ «до ручки», самі надміру збагатилися і патріотизм та націоналізм для яких не сенс їх буття, а «маскіровка» для особистого і родинного збагачення.

Ця публіка люто ненавидить Шевченка, бо той є загрозою їх корисливо-меркантильних інтересів. Тому вчергове шукають кого протиставити Шевченку на цих виборах і вчергове дурити людей. Шевченко активно підтримував Євромайдан. На «Буковелі» лікували постраждалих від банди Януковича Майданівців. Сьогодні Шевченко чимало робить для допомоги фронту на Сході України. Він взяв на поруки та допоміг визволити від неправедного суду комбата батальйону «Прикарпаття», котрий рятував життя своїм бійцям.

Шевченко, на відміну від удаваних патріотів і псевдогероїв — справжній, простий, людяний. Готовий прийти в любий момент на допомогу потребуючим. Він чимало зробив, щоб у Франківську врешті решт за багато років був пам'ятник «Чорнобильцям». Він «тягне свого воза», сповнює місію покладену на нього Богом і народом — допомагати цьому народу, стояти на варті його інтересів. Йому можуть закинути,  що балатується від Блоку Порошенка. Але чомусь закиди ці роблять ті люди, які кілька місяців тому самі кричали в підтримку Порошенка, використовували рейтинг Порошенка для власної недобросовісної телереклами, як опоненти Шевченка на минулих проміжних виборах до ВР від Франківська. Вони б і самі були не проти балатуватися від блоку Порошенка, але їм відмовили.

Врешті мова йде про мажоритарний округ, про наш рідний Франківськ. І, якщо Шевченко матиме доступ до найвищого керівництва держави для вирішення проблем Франківська, доносити до влади позицію нашого бандерівського краю, скеровувати цю владу в бандерівському дусі, то що ж тут поганого? По великому рахунку Олександр Шевченко, як особистість і державний діяч, вдалий менеджер, сам вартує потуги будь-якого з нині діючих політичних середовищ. Місто Івано-Франківськ потребує того хто може його захистити.Хто може змінити ситуацію у Франківську.

Вийдіть на вулицю і послухайте людей. Поїдьте в запльованих і битком-набитих «бусіках», постійте в автомобільних «корках» — почуєте всі «компліменти» міським депутатам і штатним патріотам. Хтось має покласти цьому бардаку кінець. Шевченко успішна і не бідна людина. Міг би собі спокійно насолоджуватися життям, чи просто купити місце у виборчому списку прохідної партії, та на ранок прокинутися депутатом. Але він, як то кажуть «іде на ви» проти різної погані та дурисвітів, що їх так багато останнім часом розвелося в нашому суспільстві.

І на останок, таке. Шевченку закидають, що він співпрацює з Коломойським, а той мовляв олігарх. А тепер подумайте. Якби у Донецьку і Луганську був свій Коломойський, а не Ахметов і Єфремов то чи була би зараз війна на Сході України? Хто, як не Коломойський, розгромив сепаратизм в Дніпропетровську, визволяє наших полонених та допомагає воякам? Чиї банки закрили в Криму і на Донбасі?

Думаємо викладені вище думки стануть дороговказом розумного, патріотичного і конструктивного вибору міста Івано-Франківська 26 жовтня 2014 року. І за цей вибір всім чесним людям та справжнім патріотам не буде соромно. Перемога Шевченка — це перемога України!

Слава Нації! Смерть ворогам!

Газета «Нескорена Нація»

№1 (292)

Січень 2020