Портал Українського Націоналіста

Субота, 06 червня 2020

91 рік тому народилась видатна скульпторка Теодозія Бриж. На прохання Galnet доглядачка Меморіального музею-майстерні Теодозії Бриж Леся Безніско розповіла про життєві перипетії та творчість геніальної мисткині.

Зв’язкова Маруся

Теодозія Бриж народилась у 1929-му році у селі Бережниця, на Поліссі. Батько дівчини Марко Бриж був заможним, мав цегельню, де маленька Тодося – так її називали у родині, гралась глиною. Уже тоді вона знала як ліпити, якою має бути консистенція розчину.

З початком Другої Світової Марко Бриж воював у загонах УПА. У підлітковому віці Теодозія також приєдналась до повстанців: стала зв’язковою під псевдо Маруся і підпільно носила «ґрибси» – маленькі записки. Дівчина володіла зброєю, але у бойових діях участі не брала.

Після закінчення війни, батька заарештували й дали термін, молодшу сестру Зою забрали тітки, а 15-річну Теодозію та її матір – Наталію заарештували і відіслали до Сарненської в’язниці.

У той час в’язниця – це було місце, переповнене хворими в’язнями, тут були постійні допити, знущання, голод. Теодозія та Наталія захворіли тифом, їх поголили налисо. Коли наглядачі побачили, що дівчина та її мама уже ледь дихають, їх посадили у машину разом з померлими та вивезли за межі Сарн й викинули у загальну могилу.

«Мабуть, наглядачі поїхали за іншими померлими, тож яму вони не закопали. Коли повз неї проїжджав чоловік, він вирішив подивитись, чи когось впізнає. Там він побачив ледь живих Теодозію та Наталію. Чоловік допоміг їм вибратись та забрав їх до себе на хутір, де згодом вилікував. У той час Наталія була вагітною третьою дитиною, їй вдалося зберегти немовля, попри усі випробування. Так народилась сестра Теодозії Алла», – ділиться з Galnet пані Леся.

Фото: zaxid.net

Університетські часи

У 1948-му році 19-річна Теодозія закінчує Сарненську середню школу та їде до Львова, щоб вступити до інституту прикладного і декоративного мистецтва. Дівчина подає документи, успішно проходить підготовчі курси та вступає у навчальний заклад.

Фєня – так називали її друзі, навчалась добре, жила у гуртожитку. Дівчина була дуже мовчазною, адже знала, що будь-яке слово може бути підставою до ув’язнення. Після війни у Львові тривало активне «полювання» на тих, хто воював у загонах УПА, противників панівної системи. Члени КДБ могли бути серед близьких, викладачів, колег.

Теодозія у студентські роки. Фото: Galnet

У 1954-му році Теодозія Бриж закінчила інститут з червоним дипломом. Це дало їй можливість через два роки стати членом львівської спілки художників. Так, завдяки членству, мисткиня отримує у Львові майстерню за адресою вулиця Мартовича, 5.

Фото: Galnet

Дівчина з портрета

У 1957-му році художник Михайло Добронравов написав портрет молодої скульпторки Теодозії Бриж. Через рік чоловік організовує персональну виставку, де презентує його з іншими творами.

На відкриття виставки прийшов молодий митець, абітурієнт монументального факультету, Євген Безніско. Зали були заповнені великими полотнами на різну тематику: фронтова, козацька і портрети. Виставка Євгену Безніску сподобалась, проте найбільше його вразив портрет Теодозії Бриж.

Фото: Galnet

«Після виставки, Євген прийшов до інституту прикладного і декоративного мистецтва, щоб скласти там екзамени. Він вийшов на коридор перекурити і побачив саме ту жінку з портрета. Їх познайомили і він одразу у неї закохався».

У Теодозії було вільне серце, ні один з чоловіків, які її оточували, не міг завоювати його.

«Дівчина з Полісся, яка пройшла УПА, яка ледь-ледь не померла, вона мала своє бачення чоловіка, тому вона їх не підпускала. Проте, з’явився настирливий Євген Безніско, який признався їй у коханні. Так, вони почали жити разом у «кавалерці» Теодозії».

У 1959-му році 18 лютого Євген Безніско запропонував Теодозії одружитись. Вона погодились. У той же день вони розписались. На той час Теодозії було 30, а Євгену – 21. У подружжя народилось два хлопчики: Ярема та Максим.

Захоплення і творчість

Замовлення зі скульптурної фабрики Теодозія отримувала не завжди, адже здебільшого їх віддавали чоловікам: фронтовикам, членам партії. Однак, згодом жінці вдалося утвердитись у цеху майстрів. Вона вміла обстояти свою думку, переконати у своїй правоті, відтак до неї прислухались.

У своїй творчості мисткиня часто зверталась до теми героїчних княжих часів. Серед її робіт є величні постаті князів Данила та Романа Галицьких, Ярослава Мудрого, Святослава.

Теодозія Бриж у майстерні
Фото: Galnet

Часто ті, кого Теодозія намагалась зобразити, приходили до неї уві сні. Так, скульпторка могла прокинутись посеред ночі, щоб щось занотувати. Її сучасники також згадують, що під час роботи, Теодозія говорила з постатями, чиї скульптури створювала.

Теодозія Бриж у майстерні
Фото: Galnet

Натхненна «Лісовою піснею», скульпторка створила цілу феєрію образів: Лукаш, Мавка, Доля. У творчому доробку скульпторки також пам’ятники Юрію Дрогобичу, Тарасові Шевченку.

За життя Теодозія Бриж поставила 26 пам’ятників у матеріалі. Її роботи можна побачити на Личаківському кладовищі – надгробні пам’ятники для: Соломії Крушельницької, Івана Крип’якевича, Леопольда Левицького. Також на вулиці Коперника розташований Водолій її авторства.

У 1997-му році Теодозія Бриж стала заслуженою художницею України.

Наприкінці життя скульпторка захворіла інфекційним поліартритом. Вона пила чистотіл, щоб полегшити біль і мати можливість працювати. Однак, через це у неї почало стрімко розвиватися білокрів’я. 4 липня 1999-го року Теодозія Бриж відійшла у вічність. Поховали її на Личакові поруч з сином Максимом.

Після смерті дружини, Євген Безніско завершував її розпочаті проєкти. Так відкрили ще 6 пам’ятників.

Майстерня Теодозії

Майстерня скульпторки перетворилась на меморіальний музей, який тепер належить Львівській національній галереї мистецтв імені Бориса Возницького. Розташований він на вулиці Мартовича, 5.

Фото: Galnet

У майстерні мисткиня творила протягом 43-х років. Свого часу там збирались чи не усі тодішні класики: Ірина Вільде, Леопольд Левицький, Дмитро Павличко, Іван Драч, Богдан Ступка, Алла Горська, Ліна Костенко. До сьогодні друзі скульпторки продовжують цю традицію.

Фото: zaxid.net

«Ми сходились не раз в твою майстерню – щоби
Посидіти між див, де маски і подоби
Гетьманів, королів, мислителів, акторів –
Щоб вільний дух борні нам душі перекроїв», – так згадував про ті зустрічі Микола Петренко у вірші «Містична берегиня», який він присвятив Теодозії Бриж.

https://galnet.fm/