Портал Українського Націоналіста

Вівторок, 20 квітня 2021

Олекса Гасин – заступника військового міністра в Українському державному правлінні (1941), керівник групи УПА-Захід, начальник Головного військового штабу УПА (1946–1949), полковник Української Повстанської Армії.

Олекса Гасин | Вікіпедія

Життя Олекси Гасина – типовий приклад самовідданого служіння Україні, мужнього людського протистояння величезним репресивним машинам Польщі, Росії, Німеччини, які безупинно намагалися підім’яти під себе українську незалежність; зразок нонконформізму, віри і самопожертви до останньої миті. Народився Олекса Гасин в селі Конюхів на Львівщині. Навчався у Стрийській гімназії, де познайомився й потоваришував зі Степаном Бандерою. Член УВО, в ОУН від 1929 року.

Ольга та Олекса Гасини, 1937 рік | Вікіпедія

Навчався у Львівській політехніці (1931–1935, з перервами через арешти). Поряд з прагненням здобути вищу освіту ґрунтовно вивчав військову справу. Зокрема, у 1929 році закінчив польську школу підхорунжих зі званням чотового-підхорунжого, зайнявши друге місце серед всієї школи, що було нечуваним досягненням для українця. У 1937 – скорочений курс Баварської воєнної академії. У 1934-1935 відбував покарання у концтаборі Береза-Картузька. Неодноразово арештований польською поліцією (1931, 1933, 1937).

У в’язницях українські націоналісти систематично вели виховну роботу зі своїми менш освіченими і підготовленими однодумцями, також з особами, не залученими до організаційної праці. Дуже ефективно в тому плані працював Олекса Гасин, завдяки чому польські в’язниці українськими націоналістами були перетворені на своєрідні осередки підготовки кадрів для визвольної боротьби. Про це О.Гасин говорить у передмові до першого числа рукописного тюремного часопису «Крати»:

 „Обов’язком кожного з нас є посвятити всяку вільну хвилину самовихованню. Бо лише вповні свідома одиниця може доцільно й корисно працювати для добра Нації”.

Ця невелика за обсягом праця містить настільки вагомі й оригінальні міркування, що дає поряд з іншими джерелами повну підставу вважати О.Гасина одним з найобдарованіших ідеологів українського націоналізму.

Ось що пише Гасин у розділі «дещо про мораль націоналіста»:

„Мусимо перевиховувати та виховувати українські маси на гідних горожан Української Нації, свідомих свого „я”… Націоналісти мають бути першими рядами новітнього, справжнього аристократизму. Тому найперше самі мусять досконалитися, щоб осягнути найвищий ступінь совершенства… Націоналістом – аристократом духа може стати кожний, хто здобудеться на ці духовні цінності-прикмети свого характеру… Треба стреміти, щоб увесь Український Нарід піднісся до цієї висоти духа… Одначе все треба мати на увазі якість, а не кількість. І тоді Український Нарід буде зрілий до відігравання великої ролі в історії, коли при найвищій якости буде більша кількість українців – духовних аристократів.

Напередодні німецько-радянської війни викладав на краківських старшинських курсах ОУН, працював заступником шефа повстанського штабу. Співавтор «Єдиного генерального плану» збройного повстання проти радянської влади (1941), організував і командував таємною старшинською школою у Львівській області. У 1942 році був арештований гестапо. Після звільнення у 1943 році став одним із керівників партизанської боротьби проти гітлерівців і «совєтів» у Карпатах, яку вели відділи Української Народної Самооборони. Разом із Євгеном Коновальцем написав «Військовий підручник». В січні 1946 року був призначений начальником штабу УПА. Розробив і реалізував план боротьби УПА в нових умовах.

Останнім часом мусив переховуватися, перебувати в підпіллі. На нього посилено полювали енкаведисти. Загинув у перестрілці з чекістами у Львові – потрапив у засідку біля конспіративної квартири. Батьків Олекси Гасина було вислано до Сибіру, брати загинули, захищаючи незалежність України;

Ім’я та роки життя Олекси Гасина на могилі його дружини Ольги, Бровари | Вікіпедія

Важкою була доля дружини Олекси Гасина Ольги та його дітей. Їхнього сина Олега на виховання взяла донька священика з рідного села Ірина Боднар. Хлопця до четвертого класу навчали вдома і майже не випускали на вулицю, щоб не видав себе. Згодом Олег закінчив Київський університет імені Тараса Шевченка. І коли рідна мама повернулась із Сибіру, до старості доглядав її.

«Роки 46–47, коли ми з мамою мусіли постійно міняти місце проживання або мати залишала мене у знайомих людей, я мав інше прізвище й ім’я, — ​згадував Олег. — ​Кожен раз я мусів знати нову легенду про себе. І тим, у кого я жив, треба було ту легенду підтримувати. То були сміливі люди, віддані, бо це закінчувалось одним — ​Сибіром!»

Двоє його сестер перебували у дитячому будинку, поки їх не розшукала і не забрала тітка Марія.

Ольга Гасин була зв’язковою, підбирала конспіративні квартири для чоловіка та Романа Шухевича. У 1950-му їй дали 10 років таборів. Після смерті Сталіна могла звільнитись, але відмовилась писати прохання про помилування. Через те, що залишилась вірною своїм поглядам, після каторги їй заборонили повертатись на малу батьківщину. Жінка оселилась у Броварах під Києвом, де прожила до 1979-го — ​часу її смерті. На могилі Ольги Гасин у цьому місті викарбувано і роки життя її чоловіка, хоч досі не відомо, де його місце поховання. Російська імперія дуже стежила за тим, щоб після смерті борців за волю України не залишилось навіть їхніх могил. Після Революції гідності та декомунізації, у 2015-му, у Броварах з’явилась вулиця, яка носить ім’я Ольги Гасин.

На батьківщині видатного борця за свободу України встановлено пам’ятник, діє меморіальний музей; у Львові, на розі вулиць Стефаника і Коперника (місце загибелі Гасина) встановлено пам’ятний знак.

Меморіальна дошка на місці загибелі Лицаря у Львові.

 

Газета «Нескорена Нація»

№1 (292)

Січень 2020