Портал Українського Націоналіста

Вівторок, 14 липня 2020

Дорогоцінні жертви зложила Україна на вівтарі волі. Український пахучий чорнозем щедро поллятий святою кров'ю героїв. Скрізь по Україні — могили праведних борців. А скільки-то зневажених лицарських костей валяється без могил! Московсько-більшовицький варвар боїться свідків української слави.

Своїм забрудженим рилом він перерив старі могили, а мертві тіла сьогоднішніх борців викидає на смітники на жир крукам та собакам. Жорстокий тиран гадає, що своїм диким вандалізмом закриє правду. Не знає злочинний холуй, що кожна жертва за волю України глибоко захована в серці українського народу. Вправді, ворог добирає всіх зусиль, щоб вдертися в серце й душу українського народу, але всі його плани та намагання даремні. Український народ не дасть вирвати собі з серця й душі того, що дає йому силу й витривалість у боротьбі аж до остаточної перемоги.

На жаль, і між українцями трапляються виродки, що: «Помагають москалеві господарювати, Та з матері полатану сорочку знімати».

Ці перевертні — вірні слуги Кремля — теж осміляються зневажати святі могили борців і мучеників. Але знайте, нікчемні запроданці, що за кожну зневажену могилу українського героя, за кожну зневажену кісточку українського борця за волю України зустріне вас справедлива кара українського народу-месника!

Український народ переживав уже багато трагічних років протягом своєї більше як тисячолітньої історії. Не один ворог топтав українську землю. Але ні один ворог, так як сьогодні московсько-більшовицький хам, не зневажив української чести й слави. Сталінська бандитська кліка хоче в підступний, єхидний спосіб позбавити український народ його славної героїчної традиції, хоче приспати його честь. Усіх українських борців за волю, без огляду коли б вони не боролися — давніше чи сьогодні, називають сталінські собаки бандитами. Але ми знаємо з досвіду, що чесна людина не назве ніколи нікого бандитом чи злодієм, доки докладно не переконається, що хтось цю зневажливу назву заслужив. Чи можна назвати борця, що бореться за волю свого народу, бандитом? Ні. Зате з чистим сумлінням можемо назвати бандитом того, що поневолює іншого. А хто ж то жорстокіше поневолює чужі народи, як московсько-більшовицькі горлорізи? Отже, хто бандит — чи той український борець, що хоче тільки волі своєму рідному народові, чи сталінський гайдук, що нахабно вдирається до чужої хати? Дайте відповідь на це ви самі, кремлівські сатрапи.

Але трудно вимагати справедливости від кремлівського хама. На те ж він хам, щоб хамством обезцінювати жертви правдивих борців.

Український народ сам уміє оцінити вартість пролитої крови за його волю й добро. Він уміє шанувати могили тих, що не жаліли свого молодого життя за щастя України. Український народ знає, що в крові борців його сила й майбутнє.

Хоч які високі кари вимірює ворог за культ могил українських борців, та проте українська молодь ще подвоює опіку над цими святими місцями. Бувають випадки, що сталінські опричники кілька днів підряд розкидають могилу українського борця, але кожного ранку з'являється свіжа могила. Завзяття й патріотизм української молоді перевершують звірячий шовінізм московсько-більшовицьких гробориїв.

Сьогодні, в час найдикішого шалу та наступу ворога на все, що українське, треба нам скріпити свої моральні сили, треба дати відчути ворогові, що український народ не дасть зіпхнути себе до ролі раба. Де ж шукати нам цих моральних сил? Моральні сили та запал до боротьби знайдемо в любові й пошані до оцих могутніх свідків українського героїзму та боротьби. Шануючи могили борців, ми шануємо самих борців. Могили героїв — це святі символи безсмертности українського народу. Не може бути смерти нації там, де є могили борців.

Тож ви всі, що попали в пута отупіння та зневіри, ідіть на могили героїв, згадайте їхню боротьбу та посвяту, а напевно ваша душа спалахне новою вірою в перемогу українського народу над московсько-більшовицькою тиранією. На могилі борця у вашому серці народиться ненависть до рабства. Голос вашого сумління кричатиме: «Іди слідами цього героя! Борися! Краще смерть, як неволя!»

Хай паленіє ваше лице від сорому, коли у вашому селі або місті невпорядкована могила борця! Не дайте ворогові знищити ані одної могили, ані одного хреста на могилі українського борця за волю України! Не дайте, щоб бодай одна кісточка або одна крапля крови, пролита за Україну, валялася непохоронена! Пам'ятайте, що кожна кісточка, кожна крапля крови героя — це символи чести й слави української нації, це гранітний стовп під будову Української Самостійної Соборної Держави!

Марко Боєслав

ЧОРНИЙ ЛІС. НЕПЕРІОДИЧНЕ ВИДАННЯ УПА - «ЧОРНИЙ ЛІС» ДРОГОБИЧ - СТАНИСЛАВІВ - ЧЕРНІВЦІ. Рік 4, ч. З [(16)] Травень 1950р. // Літопис УПА. Т.4. Чорний ліс. Книга 2. — Торонто: Видавництво Літопис УПА.- 1989. -С. 208-210.

Газета «Нескорена Нація»

№1 (292)

Січень 2020