Портал Українського Націоналіста

Середа, 30 вересня 2020

Бандерівці!.. Як часто ми чули це слово під час довголітнього перебування в неволі. Скільки гордості було, коли його вимовляли вороги Москви і комунізму, скільки було ненависті, коли його викрикували чекісти.

Бандерівці! Це був для нас бойовий клич, гасло. Це було полум’я, що його не могла згасити найжорстокіша буря терору.

Я бандерівець! Хто міг так стверджувати, це був найхоробріший з хоробрих. Бути бандерівцем — означало бути «упривілейованим», але цього привілею не мож було дістати як подарунок — його треба було вибороти, витерпіти. Для бандерівця не було більшого відзначення, як бути бандерівцем.
Бандерівці! Де не лунало це гасло? Під час повстань в’язнів в СРСР, де спалахували вогні протиборства, бандерівці творили авангард. Так було в Норильську, так було у Воркуті, так було у Кінгірі. Серцем і розумом наростаючого повстання були бандерівці.

Генерал Ейзенхауер, генерал де Голль, німецький канцлер Аденауер — безперечно великі мужі і вороги комунізму, але жоден в’язень чи засланець-українець не ждав від них визволення з московсько-комуністичної неволі. Цього визволення очікували тільки від однієї людини, маючи надію на Бандеру.

Для мільйонів українців за колючим дротом слово Бандера мало вартість прапора, з яким йшли у бій. Він організовував, об’єднував, піднімав усіх велетенською силою, незважаючи на те, що були ми відірвані від рідного краю. Бандера — наш провідник! Бандера був Провідником не однієї ОУН, він був Провідником усього народу, поневоленого, але не скореного. Провідництво Бандери визнали свідомі українці, бо понад партійним розходженням височіло одне — Бог і Україна!

Коли хто говорив про Бандеру, той думав про Україну. Обидві назви ці зливались в одне, Бандера мав у собі найкращі й найбільші чесноти української нації і народу.

Бандера мав своїх послідовників і прихильників не тільки серед українців, а й серед інших поневолених Москвою національних груп, які теж вважали його своїм. Та національна революційна сила не знала жодних меж і кордонів.
Його можна було безмежно любити або безмежно ненавидіти, і це останнє робили не лише московські комуністи, а й російські шовіністи, навіть у таборах примусової праці, бо бачили в ньому ворога, знищувача московської імперії. Так само, як убивства московськими агентами Симона Петлюри, Євгена Коновальця, командира УПА Романа Шухевича не могли зупинити української визвольної боротьби, так само вбивство С. Бандери не поставило на коліна українських націоналістів. Навіть мертвий С. Бандера надалі залишається найбільшим і найгрізнішим ворогом Москви.

Нехай сьогодні всі згадають тих лицарів-провідників — Президент, міністри, чиновники і хай живуть і діють за їхнім прикладом, віддаючи себе боротьбі за Українську самостійну державу.

Дух і чин С. Бандери живуть і будуть жити вічно, де залишилися борці. Прапор С. Бандери, з яким ми жили і боролися, залишився завжди з нами як найкращий спомин життя. І коли б довелось повторити той пройдений шлях боротьби, — ми готові.

Слава у віках Провідникові нації
Степанові Бандері!
Слава всім, хто віддав життя  за волю України!
Слава українській нації!
Слава Україні!

Федір ВОЛОДИМИРСЬКИЙ.
Голова Братства ОУН—УПА Карпатського краю.