4 липня 1941 р. в окупованому німцями Львові був арештований уряд проголошеної кількома днями раніше відродженої Самостійної Української Держави на чолі з Ярославом Стецько.

30 червня 1941 р., після взяття Львова нацистськими військами, до міста вступили і сили руху опору Бандери. Того ж дня вони скликали мітинг і Національні збори, на яких у присутності кількох німецьких генералів проголосили Акт відновлення Української Держави. І хоча німецька сторона була проти, того дня рішучих дій з її боку не відбулося.

Українці розраховували, що німці швидше погодяться на проголошення Української держави, ніж підуть на загострення відносин з ними. Отож, ОУН за підтримки митрополита А. Шептицького таки проголосила про відновлення самостійності України та створила український уряд з 15 міністрами, який очолив Ярослав Стецько.

Тим не менш, вже через кілька днів після проголошення Акту про це дізнався Гітлер і особисто вимагав від С. Бандери офіційно анулювати відновлення державності. Тоді німці заявили: «Ми не союзники, а завойовники». Проте С. Бандера відмовився від умов Гестапо, а тому 4 липня український уряд у Львові був арештований, а самого Бандеру посадили під домашній арешт у Берліні.